Вінцент Корвін Красінський (1772 - 1856) — польський полководець , доступний для гри у "Козаки 2: Битва за Європу".
Ігрові дані[]
Народився у 1772 р. на Волині у сім'ї магната. До армії був зарахований у 19-річному віці, а через два роки перейшов на французьку службу (у польський легіон) та незабаром отримав звання лейтенанта. Брав участь у повстаннях 1792 та 1794 р., А у 1795-му вийшов у відставку. Повернувся до армії тільки у 1806 р. у чині полковника уланського полку, але менш ніж через рік отримав запрошення перейти до штабу самого Наполеона. Знову опинившись у військах, навесні 1807 року прийняв під команду кавалерійський полк, з яким брав участь у боях під Пултуськом, Пройсіш-Ейлау та Гейльсбергом. За виявлену хоробрість удостоївся честі стати полковником польського легкокінного полку Імператорської гвардії. З 1808 року - на Піренейському півострові, а через рік взяв участь у кампанії проти Австрії, зокрема у боях під Асперн - Есслінгеном та Вааграмом. У 1811 р. був зведений у графський титул та отримав чин бригадного генерала, а ще через рік Наполеон призначив його камергером імператорського двору. Під час кампанії 1812 р. беручи участь у битвах під Червоним, Смоленськом та Бородіно, знову заявив про себе як надзвичайно хороброго та розумного командира, за що був нагороджений званням дивізійного генерала. У 1813 р. боровся проти військ Шостої коаліції під Баутценом, Лейпцигом та Фрайбургом, а через рік - під Брієном та Арсі-сюр-Обом; тоді ж став головнокомандувачем польськими силами у Франції. Проявивши повну лояльність до росіян, які мають контроль над колишнім Великим герцогством Варшавським, після другого зречення Наполеона був призначений командиром польської гвардії; у 1825-му став членом польського Сенату, а через рік проведений у генерали від кавалерії. Помер у 1856 р.
Історичний погляд[]
Народився 5 квітня 1782 року у селі Боремель Луцького повіту Волинського воєводства, походив із мазовецького роду, відомого з XIII століття. Його батьками були Плоцкий староста Ян Красінський (1756-1790) та Антоніна уроджена Чацька (1756-1834); брат Ісидор був бригадним генералом французької служби. Виховувався у Лемберзі та Варшаві та у 1791 році був зарахований до кавалерії Польського королівства. У 1793 році отримав звання хорунжого та у тому ж році у поручики.
На французькій службі[]
З початком у 1806 році кампанії проти російських військ на власні кошти спорядив кавалерійський ескадрон, на чолі якого брав участь у битві під Пултуськом; за відзнаку призначений 15 грудня у полковники. З 15 січня 1807 року перебував при штабі Наполеона та брав участь у битві під Прейсиш-Ейлау, у якій був контужений у праву ногу; за відзнаку отримав свою першу бойову нагороду - хрест ордена Почесного легіону.
6 березня 1807 року призначений командиром 3-го кінно-єгерського полку, але вже 25 березня отримав посаду командира польського уланського полку французької гвардії. Свій бойовий шлях він продовжив у битві під Гейльсбергом.
На чолі польської-французького гвардійського уланського полку брав участь у іспанській війні 1808 року, де цей полк прославився відомою атакою під Сомосьерром, а сам Красінський на вулицях Мадрида був поранений багнетом у коліно. Також Красінський брав участь у боях під Менорком, Бургосом та Бенавентом, взятті Логроньо, Вальядоліда та Леона.
У кампанії 1809 року проти австрійців Красінський брав участь у боях під Еслінгом та Ваграмом, де був поранений списом у шию та шаблею у праву руку та потилицю, у Ваграмському бою командував авангардом корпусу Макдональда та взяв у полон князя Ауерсперга з 4-тисячним загоном та 45 гарматами.
У 1810 році нагороджений польським орденом «Virtuti militari»; 13 червня 1811 року наданий графом Французької імперії 30 червня того ж року був удостоєний ордена Почесного легіону та 16 грудня призначений у бригадні генерали.
Людина надзвичайної хоробрості (з 10 отриманих ним ран 9 нанесені холодною зброєю у рукопашному бою), він звернув на себе увагу Наполеона, який обсипав його почестями та нагородами, зробивши його камергером, а дружину його статс-дамою. Продовжуючи командувати легко-кінним полком, Красінський пройшов з ним всю кампанію 1812 року у Росії та брав участь у всіх найголовніших боях, при чому особливо відзначився, перебуваючи при Наполеоні, під Смоленськом, Бородіно, Червоним та у боях на Березині.
У 1813 році Красінський знову скоїв ряд бойових подвигів, борючись у цьому році під Бауценом, Дрезденом, Гохкірхеном, Лейпцигом, Фрайбургом, де був поранений списом у лівий бік та шаблею у ліву руку. За відзнаки в цих боях 18 листопада 1813 він отримав звання дивізійного генерала; 14 травня 1813 року одержав польський орден св. Станіслава. У кампанії наступного року Красінський був у боях проти коаліційних військ під Брієнном, Сен-Дізьє та Арсі-сюр-Об, причому знову отримав дві рани списом у ліву руку та лівий бік.
На службі Російської імперії[]
Після Паризького миру Красінський привів залишки польського корпусу на батьківщину. Славне бойове минуле зберегло йому почесне становище у рядах польської армії, і 8 січня 1815 року Красінський був призначений командиром польської гвардії, а 18 березня 1818 року - генерал-ад'ютантом імператора Олександра I та 25 березня - маршалом Сейму, депутатом якого дещо раніше був обраний від Прасниша. 22 серпня 1826 отримав звання генерала від кавалерії російської імператорської армії.
Він належав до урядової партії та був ненавидимий поляками. У 1830 році, коли в ніч на 19 листопада у Варшаві спалахнуло повстання, Красінський, на той час сенатор-воєвода Царства Польського (з 26 травня 1821 роки) та командир резервного корпусу (з 28 жовтня 1823 року) перебував у числі небагатьох осіб, що залишилися вірними своєму обов'язку, та пішов за цесаревичем у Вержбу.
Будучи відпущеним великим князем, він повернувся до Варшави, де ледь не був убитий черню та врятувався лише завдяки заступництву диктатора Хлопицького. Незабаром після повстання Красінський приїхав до Санкт-Петербурга. Імператор Микола I, дізнавшись, що він не знає, яку носити йому форму, надіслав йому свій власний польський генеральський мундир, а 14 лютого 1832 року призначила його членом Державної ради.
Під час перебування у Санкт-Петербурзі Красінський у справах державної служби був присутній тільки на засіданнях Департаменту Державної ради у справах Царства Польського, 25 квітня 1841 року був звільнений та відправлений у закордонну відпустку «для лікування хвороби».
Красінський був власником величезної колекції старовинної холодної зброї, значна частина якої нині знаходиться у Військовому музеї у Варшаві. Він також був не чужий літературної діяльності залишив після себе цікаві записки, рукописи яких зберігається у бібліотеці Красінських у Варшаві; крім того він опублікував кілька творів французькою та польською мовами.
У середині XIX століття подарував Миколі I різьблений сапфір EX CORONA MOSCOVIAE -що за переказами, знаходився у якійсь із московських царських шапок, розкрадених поляками під час Смутного часу (або у польській московитській короні). Його зберіг скарбник Красінський, його предок. Цей камінь на даний час зберігається у Палаті зброї.
Серед безлічі іноземних орденів Красінський вже на російській службі був нагороджений російськими орденами св. Анни 1-го ступеня з алмазними знаками (16 листопада 1815), св. Володимира 2-го ступеня (11 жовтня 1820), св. Олександра Невського (9 червня 1825 алмазні знаки до цього ордену подаровані 13 жовтня 1831), Білого Орла (12 травня 1829), св. Володимира 1-го ступеня (18 січня 1832), св. Андрія Первозванного (24 серпня 1840 алмазні знаки до цього ордену подаровані 17 листопада 1855).
Красінський помер 3 грудня 1858 у Варшаві в званні члена Державної ради та ради управління Царства Польського.
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу | |
---|---|
Польща |
Карл Княжевич • Вінцент Корвін Красинський • Юзеф-Антоній Понятовський • Йосип Зайончек |
Іспанія |
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-Арагонес • Франсіско Баллестерос • Мігуель Рікардо Де Алава • Франсіско Еспос-і-Міна |
Союз Рейна |
Карл Фрідріх Вільгельм Фон Герсдорф • Ернст I • Адам Людвіг Фон Охс • Вільгельм I Вюртембергський |