Бересфорд Вільям

Вільям Карр Бересфорд

Бересфорд Вільям (1768 - 1854) — британський воєначальник, доступний для гри у "Козаки 2: Наполеонівські війни" та "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові дані

Народився y 1768 р.; був позашлюбним сином маркіза Уотерфордського. Отримав дуже добру освіту, після чого вступив до військової школи у Франції. З 1785 року почав служити у піхотному полку; 1790 р. дослужився до лейтенанта, а ще через рік отримав капітана. Деякий час (1791-92 рр.) Служив у Вест-Індії, а потім повернувся до Європи та взяв участь у бойових діях проти Франції; після участі у справах під Тулоном та на Корсиці у 1794 р отримав звання полковника. У продовж 1798-1808 рр. його щосили носило по колоніям: Гібралтар, потім Індія, Єгипет, Африка, Південна Америка; не скрізь справи складалися вдало - так, у 1806 р. після взяття Буенос-Айреса новоспечений генерал-майор втратив всю свою армію та кілька місяців провів у полоні. Повернувшись до метрополії, у 1807 році він очолив загін, який висадився на Мадейрі, та деякий час був губернатором і верховним головнокомандуючим цього острова. У 1809 король Португалії призначив його главою сухопутних сил країни та звів у чин маршала. У 1811 р. на чолі 32 тисяч солдатів розбив під Альбуером корпус маршала Сульта, потім відзначився при звільненні Андалусії та взяття Капомайора; у битві біля Саламанки був поранений. У 1812 р. став генерал-лейтенантом; у кампанії 1813-14 рр. командував великими з'єднаннями; добре проявив себе у справах під Байонном, Тулузою та ін., за що отримав баронський титул. Після остаточного скинення Наполеона протягом п'яти років знову був головнокомандувачем армії Португалії, але у 1820 р. був змушений виїхати з країни та прийняв пост губернатора острова Джерсі. Помер у 1854 р.

Історичний погляд

Народився 2 жовтня 1768 року у Ірландії. У 1785 році вступив до британської армії, служив у 6-му піхотному полку. У 1786 році через необережне поводження з рушницею втратив око, але продовжив службу та у 1791 році був підвищений до звання капітана 69-го піхотного полку. Брав участь у військових діях під Тулоном у 1793 році, у Єгипті у 1799-1803 роках, та при занятті мису Доброї Надії у 1805 році.

У 1806 році Бересфорд бився у Південній Америці та, командуючи невеликим загоном, узяв Буенос-Айрес, але змушений був капітулювати й після шестимісячного перебування у полоні зумів втекти до Англії.

У 1807 році Бересфорд, виступаючи від імені португальського короля, підкорив острів Мадейру та був призначений його губернатором. З 7 березня 1809 року Бересфорд командував Португальською армією та зробив з нею всі походи на Піренейському півострові, у тому числі він командував португальсько-англійськими військами у кривавій битві під Альбуером у 1811 році, де зумів розбити Сульта.

У липні того ж року Бересфорд, перебуваючи у Лісабоні, відчув сильний нервовий напад та на деякий час був змушений залишити армію. Повернувшись до діючих військ у лютому 1812 року супроводжував Веллінгтона та знаходився при взятті Сьюдад-Родріго та Бадахоса. У битві під Саламанкою 22 липня 1812 року Бересфорд командував португальськими частинами армії Веллінгтона та вніс вклад у перемогу над маршалом Мармоном, при цьому він був важко поранений. Провівши півроку на лікуванні у Лісабоні, Бересфорд на початку 1813 був проведений у маршали Португалії та призначений заступником Веллінгтона; з перенесенням війни на південь Франції діяв там проти французів. 13 березня 1814 року Бересфорд разом з герцогом Ангулемським вступив у Бордо, де проголосив Людовика XVIII королем Франції.

Після закінчення Наполеонівських воєн зроблений пером та призначений англійським уповноваженим к Бразилії. З 1815 року Бересфорд командував сухопутними збройними силами Португалії, проте через конфлікт з вищими португальськими офіцерами у 1820 році змушений був залишити цю посаду.

Повернувшись до Англії, Бересфорд піддався різким нападкам за свою діяльність у Іспанії, зокрема військовий історик полковник Вільям Нейпіер у своїй «Історії Піренейській війни» жорстко розкритикував тактику Бересфорда у битві під Альбуером. Однак Веллінгтон високо цінував Бересфорда як організатора та, у разі своєї смерті, рекомендував його на посаду Головнокомандувача британською армією. Сам Бересфорд активно виступив у пресі, докладно описавши у статтях та окремих виданнях свою діяльність на Піренейському півострові.

Також Бересфорд був призначений губернатором Джерсі та був останнім, хто займав цю посаду.

З 1811 по 1814 рік Бересфорд був членом британського парламенту від графства Уотерфорд.

Серед інших нагород Бересфорд мав британські ордена Лазні, гвельфів та португальський орден Вежі й Меча. Португальський король у різний час дав Бересфорду титули герцога Ельвасського, маркіза Кампо Мажор та графа Транкозо.

Останні роки життя Бересфорд відійшов від активної діяльності та провів їх у своєму маєтку у Кілндауні (графство Кент, Англія), де помер 8 січня 1856 року.